Щороку збираю врожай великих, міцних головок цибулі – розміром справді з кулак, а то й більше. Секрет у грамотних підживленнях наприкінці травня – на початку червня, коли цибуля переходить від зростання пера до формування цибулини.
Перше підживлення цибулі
Перше підживлення даю, як тільки перо відросте на 10-15 см – у цей час цибулі потрібен азот для потужного старту.
Якщо є органіка, готую так:
- Беру склянку коров’яка, що перебродив або курячого посліду, додаю столову ложку сечовини і розводжу все це в 10 л води.
- Перемішую добре і поливаю під корінь – по 5 л на кожен квадратний метр грядки. Якщо органіки немає під рукою, рятує нашатирний спирт: 3 ст. л. на 10 літрів води. Ефект той самий, та ще й цибульна муха втече – запах її відлякує.
Друге підживлення
Через два тижні, приблизно в середині червня, проводжу друге підживлення – воно ключове для зростання голівки. На цей раз азот даю останній раз, але вже в меншій кількості, і додаю фосфор з калієм.
- Розводжу в 10 л води половину столової ложки сечовини та дві столові ложки нітрофоски.
- Поливаю під корінь, а потім обов’язково припорошую грядку сумішшю: 5 склянок деревної золи змішую з однією склянкою гашеного вапна. Зола дає калій – він покращує смак цибулі і робить головки щільнішими, а вапно захищає від гнилі і цибульної мухи.
Важливі нюанси, перевірені роками:
- завжди підгодовую по вологому ґрунту – спочатку проливаю грядку звичайною водою, а потім вношу живильний розчин, інакше можна спалити ніжне коріння;
- ніколи не засипаю шийку цибулі землею: головка формується біля самої поверхні, а підгортання тільки заважає;
- ні в якому разі не обриваю пір’я у цибулі на ріпку: кожне перо – це майбутній шар у цибулинці, і якщо його зрізати, рослина кидає сили на відрощування нового, відкладаючи формування головки.
Якщо дотримуватися цієї схеми, головки виходять великі, щільні, з яскравим лушпинням – і лежать без втрат до наступного сезону. Спробуйте і ви побачите різницю вже цього року!
